Дунайська стратегія: чому вона важлива для євроінтеграції України
869 
Україна вдруге очолила Міжнародну комісію із захисту річки Дунай (ICPDR), отримавши можливість формувати порядок денний співпраці країн Дунайського регіону.
Як використати це головування для євроінтеграції, відновлення водних екосистем та оцінки екологічних наслідків війни, обговорили під час 6-го Національного дня участі України в Стратегії ЄС для Дунайського регіону в Одесі. Деталі розповідає Район.Одеса.
Європейські стандарти управління водними ресурсами
Головування України в Міжнародній комісії із захисту річки Дунай (ICPDR) — це важливий дипломатичний та екологічний крок. Наша держава вже очолювала цю організацію у 2011 році, а ротаційне головування на 2026 рік передали Україні від Словенії.
Міжнародний захід в Одесі об’єднав урядовців, дипломатів, представників міжнародних організацій, портової галузі, експертів та представників громадянськості. Серед ключових учасників та міжнародних партнерів були:
Ірина Овчаренко – заступниця Міністра економіки, довкілля та сільського господарства України;
Марія Шпанчик – президентка Міжнародної комісії із захисту річки Дунай (ICPDR);
Біргіт Фогель – виконавча секретарка ICPDR;
Ігор Гопчак – голова Державного агентства водних ресурсів України;
Клаудія Зінгер-Сміт – координаторка Пріоритетного напряму 10 Стратегії ЄС для Дунайського регіону «Інституційні спроможності та співпраця»;
Штефан Август Люттгенау – президент Дунайського форуму громадянського суспільства, директор фундації Foster Europe.
У центрі уваги були три ключові теми: впровадження планів управління річковими басейнами як основи європейської водної політики, оцінка наслідків війни для водних екосистем Дунайського регіону та роль громадянського суспільства у відновленні водних ресурсів і підвищенні стійкості до змін клімату.
Велика частина діалогу була присвячена реалізації планів управління річковими басейнами (ПУРБ). Учасники наголосили, що саме виконання заходів, передбачених ПУРБами, є основою впровадження Водної рамкової директиви ЄС та сучасної системи інтегрованого управління водними ресурсами. При цьому йшлося не лише про Дунайський регіон.
Експерти підкреслюють, що практична реалізація ПУРБів має стати пріоритетом для всіх річкових басейнів України, адже саме вони визначають конкретні заходи для відновлення водних екосистем, адаптації до зміни клімату та забезпечення водної безпеки держави.
«Придунайський регіон є стратегічно важливим для України та всієї Європи. Саме тут особливо відчутні наслідки війни для водних екосистем, які не зупиняються на державних кордонах. Необхідність захисту цих транскордонних водних ресурсів лиш зростає та потребує скоординованих дій держав, міжнародних організацій та громадянського суспільства», – зазначила заступниця Міністра економіки та довкілля України Ірина Овчаренко.
Перший рік реалізації планів показав необхідність прискорення їх впровадження. З понад 1600 запланованих заходів частина вже виконується. Однак масштаби завдань потребують подальшої мобілізації організаційних та фінансових ресурсів.
Окрему увагу під час заходу приділили ролі басейнових рад, співпраці органів влади та органів місцевого самоврядування, науковців, громадських організацій та міжнародних партнерів у реалізації водної політики.
Чому Україна досі недооцінює Дунайську стратегію
На дискусійних майданчиках виступили: колишній голова Одеської ОДА Сергій Гриневецький, президент Асоціації портів України «Укрпорт» Дмитро Барінов, представники Держекоінспекції Південно-Західного регіону.
Голова ГО «Інститут дунайських досліджень» Віталій Барвіненко зауважив, що в умовах війни та нових безпекових ризиків Україна має по-новому подивитися на цю дискусію. Стратегія ЄС для Дунайського регіону – це майданчик взаємодії для всіх партнерів, незалежно від їхнього статусу в Євросоюзі. І для України це шанс зміцнити свої позиції та працювати на перспективу разом із європейськими сусідами.
Дунайська стратегія – це план ЄС, за яким 14 країн, що лежать у басейні Дунаю (від Німеччини до України), домовилися разом розв'язувати спільні проблеми: покращувати транспорт і енергетику в регіоні, захищати річку та природу від забруднення, підтримувати розвиток бізнесу та освіти, а також зміцнювати безпеку і боротися зі злочинністю. Стратегію ухвалила Єврокомісія у 2011 році, взявши за приклад подібний, уже успішний план для країн Балтійського моря.
Головна особливість цього документа – він не створює нову бюрократію. Немає окремих грошей, спеціально виділених під Стратегію, – країни просто ефективніше й узгодженіше використовують ті кошти, які вже мають. Єврокомісія лише координує процес, а всю відповідальність за виконання конкретних завдань взяли на себе самі країни-учасниці, розділивши між собою напрямки роботи.
Чотири українські прикордонні області, які прилягають до Дунаю чи його приток, – Одеська, Івано-Франківська і Чернівецька та Закарпатська є частиною стратегії. Ще у 2013 році Україна призначила відповідального координатора на рівні заступника міністра, а з 2015-го регіони почали активно долучатися до європейських програм через спеціальну асоціацію органів місцевого самоврядування.
Далі співпраця розвивалася поступово: у 2017 році Одеська область затвердила власний план дій з упровадження Стратегії на своїй території, створили окремий центр, який стежить за станом води, ґрунту й повітря в Дунайському регіоні, а у 2019 році українські об'єднані територіальні громади офіційно підписали меморандум про співпрацю з дунайською асоціацією місцевого самоврядування. Тобто це не одноразова декларація, а поступова, крок за кроком, інтеграція українських прикордонних областей у спільну європейську систему управління регіоном.
Втім, попри стратегічну важливість цього напряму, увага держави до Дунайської стратегії досі залишається недостатньою. На міжнародних майданчиках, де формується майбутнє регіону, присутність України часто є мінімальною. Наприклад, на нещодавній зустрічі стейкхолдерів у Брюсселі від нашої країни було лише двоє учасників, тоді як Румунію представляли чотири десятки делегатів.
Причина такого стану речей полягає у відсутності системного підходу та банальній географічній і бюрократичній віддаленості.
«Дунай від Києва – за 800 кілометрів, тому чиновникам, які в профільних міністерствах змінюються щороку, складно зрозуміти, що таке Дунай. Вони згадують про нього тільки тоді, коли треба терміново налагодити експорт зерна, а все інше фінансується та розвивається за залишковим принципом. Наші європейські сусіди мислять довгостроковими горизонтами та стратегіями на десятиліття вперед, а ми, на жаль, досі лише біжимо за ситуацією», – пояснює Віталій Барвіненко, голова ГО «Інститут дунайських досліджень».
Своєю чергою президентка Міжнародної комісії із захисту річки Дунай Марія Шпанчик окреслила пріоритети українського головування в Комісії та наголосила, що сьогодні вони тісно пов’язані з євроінтеграційним треком України.
Серед основних напрямів роботи – підвищення водної стійкості в умовах зміни клімату, оцінка наслідків російської агресії для басейну Дунаю та підтримка впровадження оновленого Плану управління басейном річки Дунай.
Вона також відзначила, що головування України в МКЗД є не лише відповідальною місією, а й можливістю привернути увагу міжнародної спільноти до екологічних наслідків війни та посилити співпрацю з країнами Дунайського регіону.
Водночас представники громадськості, зокрема МБО «Екологія – Право – Людина» презентували результати польових досліджень впливу воєнних дій на екосистеми та кваліфікацію завданої шкоди довкіллю внаслідок воєнних дій України відповідно до національного та міжнародного права.
Також учасники обговорили правові аспекти розслідування екологічних злочинів, скоєних внаслідок війни, необхідність вдосконалення законодавства щодо визначення поняття екоциду, розмежування цього злочину з воєнними злочинами та іншими правопорушеннями проти довкілля.
Читайте також:
- Ізмаїл
Фейк: міністерка довкілля України не «хиляла» на шкільній лінійці
- Одеса
Куяльницький лиман – без води та охорони: чому сотні гектарів землі стали нацпарком тільки на папері
- Еко
Наукова спільнота України підтримала заборону висадки деяких видів дерев: подробиці
- Еко
Уряд призначив заступника міністра довкілля з питань євроінтеграції